Україна робить черговий крок до захисту прав національних меншин
Крок до євроінтеграції та захисту прав національних меншин: Уряд затвердив Порядок визначення переліку населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, або в яких такі особи складають значну частину населення. Це рішення свідчить про послідовну роботу України на шляху до членства в ЄС та сприятиме належній реалізації прав і свобод національних меншин.
Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина підкреслила, що документ розроблено у рамках імплементації оновленого законодавства про національні меншини. Рішення забезпечить належні права на використання мов національних меншин у відповідних населених пунктах.
Міністр Кабінету Міністрів України Олег Немчінов наголосив, що затвердження Порядку – це свідчення турботи держави про захист прав громадян, які належать до національних меншин, особливо тих, хто проживає на тимчасово окупованих територіях.
Затвердження Порядку є складовою загальної державної політики по відношенню до громадян України, які належать до національних меншин, наголосив Голова ДЕСС Віктор Єленський: «Ця політика спрямована на консолідацію українського суспільства, бо згуртування демократичного суспільства відбувається не на грунті уніфікації й знеособленні, а на основі поваги до цінності відмінностей, які, вплітаючись у суспільну тканину, дають синергійний ефект».
Згідно Закону України «Про національні меншини (спільноти) України»:
Населений пункт, в якому традиційно проживають особи, які належать до національної меншини (спільноти), – село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією за відповідні періоди безперервно проживають протягом останніх 100 років і складають не менше 10 відсотків загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.
Вимога щодо безперервного проживання в населеному пункті не застосовується до осіб, депортованих або постраждалих від геноциду за національною ознакою, а також до осіб, які залишили своє місце проживання внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації.
Населений пункт, в якому особи, які належать до національної меншини (спільноти), складають значну частину населення, – село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією, складають понад 15 відсотків загальної чисельності населення станом на час збирання чи отримання такої інформації.
Важливо:
• Порядок розроблено у діалозі з представниками національних меншин.
• Офіційна статистична інформація буде опрацьована для визначення відповідних населених пунктів.
• Архівні документи також будуть використовуватись для верифікації інформації.
Це свідчить про прозорість, відкритість та об’єктивність процесу визначення населених пунктів з традиційним проживанням національних меншин.
Наразі в Україні проживає понад 100 національностей, і кожна з них має право на збереження своєї мови, культури та традицій. Затвердження Порядку визначення переліку населених пунктів, де традиційно або компактно проживають національні меншини, є важливим кроком у створенні справедливого та інклюзивного суспільства.
Фото та текст: офіційний сайт ДЕСС
