Депортований народ, до якого справедливість все ще не відновлено
У списку трагічних подій нелюдської жорстокості – «великі переселення народів», здійснені тоталітарним сталінським режимом. Цілі етноси були депортовані репресивними органами держбезпеки на інші землі, у свідомо гірші умови. 15 листопада – трагічна дата в історії турків з Месхетії. Сталінський режим виселив весь народ з його історичної батьківщини до Центральної Азії. Напередодні 79-ї річниці депортації тоталітарним режимом СРСР народу турків-месхетинців, за ініціативи Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Центру близькосхідних досліджень в Медіацентрі Україна – Укрінформ провели паралелі між історією та сьогоденням – як живе громада турків-месхетинців в умовах війни. В обговоренні взяли участь: Ігор Лоссовський, заступник Голови ДЕСС, Садіяр Мамедов, месхетинський громадський активіст, Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.
«Єдиний депортований народ, до якого справедливість все ще не відновлено, дотепер вони не змогли повернутися на історичну батьківщину, серед інших репресованих народів відрізняється також тим, що зазнав депортації фактично тричі», – сказав Ігор Лоссовський, заступник Голови ДЕСС.
Турки-месхетинці – окрема спільнота, чию долю порівнюють із долею кримських татар. У 1829 році, після російсько-турецької війни, частина турецьких земель відійшла російській імперії, а з утворенням радянського союзу – стала областю в Грузинській РСР. Під час Другої світової війни, у 1944 році, радянська влада депортувала 115 тисяч турків-месхетинців до Середньої Азії, звідки вже у 90-х роках вони тікали через міжетнічний конфлікт. При цьому значна їх частина самовіддано воювала проти Німеччини, зокрема із 46 тисяч мобілізованих турків-месхетинців (майже все доросле чоловіче населення) 26 тисяч загинули на фронті.
“Депортація турків-месхетинців є наочним доказом того, що аргументи сталінського режиму, який пояснював депортацію випадками чиєїсь зради, є абсолютно брехливими, тому що турки-месхетинці мешкали на території, яка ніколи не була окупована нацистськими військами”, – заявив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Він зазначив, що ключовим завданням дій Сталіна було створення безпечного плацдарму для наступу на Туреччину, оскільки саме диктатор мав у планах – відновлення Російської імперії й захоплення турецьких територій.
Після депортації турки-месхетинці розселилися у Казахстані, Узбекистані, Азербайджані та нечорноземних регіонах Росії, де зіткнулися з жахливими умовами, з ксенофобією місцевих мешканців, з неприйнятним кліматом.
Після погромів в Узбекистані на початку 90-х років частина месхетинців знайшла нову домівку в Україні. Розселялися вони переважно на Причорномор’ї, Таврії, Слобожанщині та Бессарабії. Однак через 79 років після депортації, місця компактного проживання українських турків опинилися під російською окупацією або стали ареною боїв.
«За роки життя в Україні наші співгромадяни турецької національності встигли рясно скропити потом українські чорноземи, народити дітей, для яких наша країна є батьківщиною, але у черговий раз їм довелося пакувати валізи. 2014 рік, поселення цієї національної меншини опинилися в зоні АТО на Донбасі. Тоді Туреччина запропонувала евакуацію турок-месхетинців Донбасу до країни. 2022 рік, через повномасштабне вторгнення рф в Україну основна частина українських турків-месхетинців потрапили під окупацію. На акціях протестів проти російських окупантів вони йшли пліч-о-пліч з усіма місцевими, відстоюючи Україну, – сказав заступник Голови ДЕСС.
Ігор Лоссовський зазначив, що більша частина тих, хто виїхав, залишилися у Туреччині й інших країнах, хтось повернувся на вільні землі України, хтось служить в Збройних Силах. Україна — багатонаціональна країна, з низкою національних спільнот і корінних народів, які можуть жити у злагоді поруч і давати опір спільному ворогові. На солідарності тримається наша сила і стійкість.
Фото та текст: офіційний сайт ДЕСС.
